Трудове виховання

«Праця – одне з найчистіших і найшляхетніших 

джерел емоційного стану, 

радості і діяння, творення. 

Думка, що народжена, збуджена, 

витончена в праці, стає радісною,

 оптимістичною».

  Василь Сухомлинський

Трудове виховання передбачає психологічну і практичну підготовку учнів до праці, що включає формування в них трудових навичок і вмінь, вироблення трудової культури, позитивного ставлення до праці.

Трудове виховання – це насамперед виховання любові до праці, усвідомлення учнями ролі праці в житті людей; це створення в них правильних уявлень і понять про працю, формування на цій основі ставлення до праці.

Позитивне ставлення до праці означає свідоме, сумлінне ставлення до трудового обов’язку, виявлення при цьому ініціативи і творчого запалу, забезпечення високої продуктивності і якості роботи. Вона виробляється в учнів у процесі їх різносторонньої діяльності, правильної організації навчально-виховного процесу.

Вивчення основ наук і вироблення світогляду, систематична позакласна і позашкільна робота, весь стиль і режим роботи школи, життя учнівського колективу – все це виховує в учнів ставлення до праці.

Але найбільшу роль у трудовому вихованні відіграє безпосередня участь у суспільно корисній і продуктивній праці. Беручи посильну участь у різних видах продуктивної праці, учні на власному досвіді переконуються, що лише активна участь у цій праці дає їм моральне право на задоволення своїх потреб і запитів.

Кожний учень усвідомлює, що після закінчення школи він своєю працею має створювати матеріальні блага, умови для щастя теперішніх і майбутніх поколінь. Висока благородна мета – своєю працею принести користь колективу, суспільству – стає джерелом формування якостей особистості.

Трудове виховання означає не тільки вироблення в учнів правильного розуміння ролі праці, а й готовності бути корисним суспільству, брати участь у створенні матеріальних цінностей.

Трудове виховання передбачає також вироблення в учнів трудових умінь і навичок. Цих навичок вони набувають у процесі навчальної роботи і під час праці в майстернях, на шкільній навчально-дослідній ділянці, у промисловому, сільськогосподарському виробництві.

Формувати в учнів систему трудових навичок і умінь – це означає виробити вміння раціонально і високопродуктивно працювати, правильно планувати свою роботу, працювати організовано, у високому темпі, вміло користуватися інструментом, додержувати культури робочого місця, економити час і матеріали. Школа повинна прищепити учням трудову культуру, що вимагає опанування методів високопродуктивної праці, раціоналізації, естетики праці.

Здійснюючи завдання трудового виховання, школа всією системою впливу добивається того, щоб розвиток духовних потреб учнів був тісно зв’язаний з формуванням у них прагнення і здатності до високопродуктивної праці.

Тісний, органічний зв’язок навчання з продуктивною працею є найважливішою передумовою гармонійного розвитку духовних і фізичних сил учнів.

Продуктивна праця спрямовує пізнавальну і трудову діяльність учнів, сприяє розвиткові їх почуттів, уваги й інших психічних якостей.

Успіх трудового виховання великою мірою залежить від форм і методів організації праці. Не всяка розумова і фізична праця дає виховний ефект. Примітивна одноманітна праця, позбавлена певної спрямованості, доцільності, не розвиває здібностей учнів, їх пізнавальних інтересів, морально не загартовує їх. Навпаки, вона гальмує виховання в учнів любові до праці.

 ПРИВИВАЄМО ЛЮБОВ ДО ПРАЦІ ЗДОБУВАІВ ОСВІТИ ЧПЛЗТ